Треба усвідомити цінність незалежності – експертна дискусія ПРОпозиціонери Клубу

За останні 103 роки українці мали два реальних шанси реалізувати свою споконвічну мрію: створити єдину успішну суверенну державу. Першу спробу – в 1919-му – не можна назвати вдалою. Друга – в 1991-му – нарешті подарувала нам незалежність. Втім проблеми та виклики сьогодення, які стоять перед Україною, дедалі частіше змушують експертів замислитися: чи всі уроки минулого ми зробили та чи провели «роботу над помилками», аналізуючи власну історію? Відповідь напередодні Дня Соборності України шукали учасники Клубу Пропозиціонерів.

На думку залучених експертів, загальна ситуація в 1991 році суттєво відрізнялася від ситуації на початку минулого століття. Втім були й схожі речі. Насамперед, йдеться про сприйняття незалежності.

«Коли ми говоримо про складові державотворення в Україні, ми забуваємо про те, що у нас повинен бути народ. На жаль, переважна більшість – це населення», – констатував Юрій Федько, депутат Дніпровської міськради. На його думку, народом слід називати тих людей, які починать змінювати країну зі змін самих себе. Але таких людей небагато. «Це та складова, яка була і в 1919-му, і в 1991-му, і зараз. Тобто, коли ми підбираємо і відбираємо оці спочатку імперські, а потім радянські сподівання на те, що хтось повинен щось зробити», – наголосив пан Федько.

Про певну пасивність більшості українців казав і Павло Хазан, депутат Дніпропетровської обласної ради.

«Ми отримали незалежність фактично просто так. І не відчули всю цінність незалежності. Ми її насправді відчули тільки 2014-го року, коли почалася війна. Лише тоді ми зрозуміли ціну тієї незалежності, яку ми так несподівано отримали 30 років тому. І, звичайно, що б нас не роз’єднувало чи не об’єднувало, люди, які є свідомими громадянами, вони мають розвивати свою країну. Кожен на своєму місці, кожен в своєму фаховому напрямку», – розповів Павло Хазан.

Схожої думки дотримується Галина Зеленько, завідувачка відділу теоретичних та прикладних проблем політології, член-кореспондент НАН України.

«Нам була подарована незалежність, ми її не вибороли. І це, до речі, одна з основних причин нинішніх проблем. Бо політика реагує на організовані інтереси. Коли люди виборюють щось, то вони організовуються в партії політичні сили. Тоді ми наслідували фактично російській досвід в плані того, яку виборчу систему запровадити, як організувати владу тощо. Ми не копіювали Польщу, Угорщину чи Чехію в цих речах», – повідомила пані Зеленько.

Ще однією з причин невдалого аналізу власної історії може бути так звана «негативна ідентичність». Про це специфічне явище розповіла Наталія Кононенко, політолог Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України.

«Про це дуже багато пишуть українські науковці, політологи і соціологи. Мається на увазі такий специфічний стан українського суспільства, коли переважна більшість людей в силу абсолютно об’єктивних причин зневірені в собі, вони не можуть довіряти іншим людям, вони не здатні робити спільні справи разом. В переважній більшості ситуацій нам все ще дуже складно брати відповідальність на себе за своє життя, ухвалювати складні рішення. Ми концентруємося на негативних сценаріях майбутнього. На жаль, ця негативна ідентичність є домінуючою у нашому суспільстві. Вона фондується, в першу чергу, самим українським суспільством, яке травмоване колоніальним досвідом протягом п’яти століть. 30 років – це дуже невеликий термін для того, щоб позбутися цієї колоніальної травми. Але я хочу сказати, що позитивна динаміка є», – пояснила пані Наталія.

Зарадити цьому, вважає вона, можуть патріотичне виховання та формування справжньої державницької еліти.

«В нас не була сформована українська державницька еліта, найкращі представники нашого народу були переважно в різних культурах, але дуже рідко в межах української культури. І тому коли прийшов рішучий час в 1917-му році, наша еліта виявилася не готовою до вирішення державницьких питань. Для того, щоб виконати пункти своїх програм, їм не потрібно було будувати окремої держави, вони українську державу не ставили як головну проблему, вони мали ілюзії щодо Росії», – висловив свою думку Роман Коваль, дослідник визвольного руху у ХХ ст., президент Історичного клубу «Холодний Яр», редактор газети «Незборима нація».

До речі, за майже 100 років мало що змінилося. Пані Галина Зеленько навела дані американського дослідження 1995-го року. В ньому йшлося про те, що на той момент наша політична еліта на 75% лишилася радянською, а бізнесова еліта на 61% була представлена вихідцями із Компартії.

Це той якір, який тягне нас у минуле і не дозволяє зробити якісну «роботу над помилками». Його помічають навіть наші партнери.

«Згадайте 2014-й, 2015-й, 2016-й, 2017-й роки. Якою була Україна, яке ставлення, яку повагу висловлювали Україні всі європейські країни, Америка, Канада, майже весь світ. У нас була ідея, ми були єдині. Що ми бачимо зараз – багато зневірених», – підкреслив Вадим Нікітін, депутат Кропивницької районної ради.

Втім ситуація не безвихідна. Про це, резюмуючи розмову, розповів Остап Кривдик, асоційований аналітик Аналітичного центру Українського католицького університету.

«Думаю, що великою мірою нас об’єднує бачення минулого, але поки що не об’єднує бачення майбутнього. І саме над ним нам треба всім разом дуже серйозно працювати. Ми рухаємося в новий дуже своєрідний світ з дуже серйозними викликами – від зміни клімату до виникнення штучного інтелекту. Тут є цікавий парадокс: саме в час кризи є можливість змін, інститути стають по-своєму гнучкими. Це і загроза, але це і можливість… Розмова наша відбувається в дуже цікавий момент, в такій точці роздоріжжя України, коли потенційно сильніший за нас ворог хоче забрати частину, а то і всю нашу територію. Все ж я думаю, що це випробування робить нас сильнішими і дає нам відчуття того, Українська держава – це мир, це можливість самореалізації, це гідність і це заможна держава, найкраща держава в світі», – наголосив експерт.

Маєте пропозиції?

Зустрічаємось кожного вівторка та четверга о 19.00 в голосовому чаті нашого Телеграм-каналу: https://t.me/propositioner

Приєднуйтеся до нашого телеграм-каналу, щоб бути в курсі найважливіших новин: t.me/proposicia